Супроводжую красунечок після вебінару про психосоматику тілесного самоігнорування. Воно проявляється в тому, що на тіло, як правило, немає часу – на досить простий щоденний догляд, на відчуття навіть простих його потреб (чи розслаблено полежати, чи порухатись, чи попити води, повноцінно поїсти чи перекусити), на прогулянку пішки шкода чи немає часу, всі дні автоматично плануються так, що щось на тему тіла туди не поміститься ні по часу, ні по фінансах. І так – місяць за місяцем і з року в рік.
Навантаження додаються, змінюються, а тих сприятливих умов, які “колись будуть, щоб нарешті зайнятися собою” (про це відсторонено лише фантазується), так і немає. І, швидше за все, будуть вони не так швидко. Або ж не буде їх взагалі, якщо не визнати, що “моя закономірність така, що на тіло завжди немає часу і грошей, і що я потрачу їх на все, що завгодно, лише не на тіло і на себе дуже прямо”.
Звідки таке береться? Від “виживалки”, постійних перевантажень і економії, від відсутності прикладу від мам, бабусь, що серед усіх перероблених робіт треба було час від часу кілька разів на день хоч на кілька хвилин “заходити до себе”. Хоч з чимось елентарним, доступним для звичайних днів, тим що “під рукою”…
Багато разів переконалася в супроводі жінок, що навіть дуже проста турбота про себе (але щоденна і трохи більше “достатня”), дає багато! “Закриті” в декреті Красуні, які не можуть піти на масаж, фітнес, танці, до косметолога і т.д., не дуже відходячи від дітей, з депресійок себе повитягували, додаючи простенької турботи про тіло, яка кілька разів на день і обов’язково щодня (то одне, то інше). Все – в цілком бюджетних можливостях.
Чому це працює?
Бо діє сама постійність і регулярність, ДАВАННЯ СОБІ і вклад. Бо це – ДАЮЧИЙ СТОСУНОК З СОБОЮ замість колишнього постійного самоігнорування. Він зовсім інший – не позбавляє, а ДАЄ. І це перезапускає і емоції, і енергію, і вигляд тіла, і навіть стосунок з рідними. Жінка вже не у “викачаному” стані і тому ставлення до себе і близьких – краще, сил – більше. Звичайно, що чим більше в щось вкладаємо, тим більшу віддачу воно дає. Розумію, що обставини бувають дуже різні. І кожного разу в них або ти “відщипуєш” щось для себе або ж знову, як і багато разів раніше – ні.
Не завжди треба чекати повного пакету можливостей. Іноді доступне і просте буває хорошим початком і вже першим результатом. Просто – роби.
Зроби за день 3-5 “підходів до тіла”!!
Хай будуть прості, автоматичні, не особливо затратні по часу і грошах, доступні, але щоденні, не механічні, а КОНТАКТНІ, з відчуттям і проживанням – в той момент – ТІЛЬКИ ПРО ЦЕ. І багато чого справді поміняється вже і зараз. А далі – буде.
