ПРО 2 РОКИ В СПОРТЗАЛІ  
Для мене це і серйозний чіткий термін, і ніби щось, що вже має існувати безконечно, так воно вбудувалося в життя)..
Що мені це дало за останній період?
Знов таки багато і в різні теми.

 ЗАГАЛЬНЕ В ДНЯХ ВІДЧУТТЯ МІЦНОСТІ І ЗДОРОВ’Я. Проаналізувала, що за останні 2 роки у мене не було жодного разу серйозного вірусу, який би вибив мене з життєвих процесів. При цьому я попадала в ситуації, де навколо мене хворіли люди, але я залишалася здоровою. Я думаю, що ось ці викидання гормонів в кров, дуже добре підтримують імунітет і загальний міцніший стан.
І прямо зараз справляюся з елементарною застудою практично без ліків, яких раніше було б суттєво більше. Звичайно, це не привід бути безпечною в ці дні на тему коронавірусу: я переживаю, як і всі, бо ніхто й нічого не може мені гарантувати, імені тим більше розгублено, бо я відвикла лікуватися і “вибита з цих компетенцій”. Але, те, як воно було в попередній період – це реальність, яку я визнаю, і з якої роблю висновки на майбутнє: “Христиночка, в зал!!”

Я знаю своїх “ворогів” в обличчя: це втома, недосип, і як наслідок – швидкі вуглеводи, на які тоді мене більше тягне, і які мене ведуть “не туди”. Як тільки попадаю в загальну сукупну перевантаженість і годин сну мені не вистачає, щоб відновитися, організм для поповнення сил починає хотіти перекусів шоколадом, сухофруктами і якимось печивком. Я навчилася помічати ці симптоми і не заходити в таке надовго, слідкувати за тим, щоб не “додавати” собі енергії високовуглеводною їжею. Не виспана – йди спи, а не шукай шоколадку, не витримуєш навантаження – регулюй і більше відпичивай. Я навчилася протягом днів моніторити свою енергію, виспаність і харчування і вирівнювати ці процеси набагато швидше, ніж раніше. Здорові процеси мають бути ситемними. Інакше все разом “поповзе” не туди і через деякий час проявиться небажамими явищами (різними).

Я НАВЧИЛАСЯ ЛЮБИТИ ЇЖУ на вигляд і ЗА ЇЇ ЗМІСТ. Я не їм лише візуально. Корзинка з кремом для мене противна, навіть, якщо у ній є красиво викладені ягоди. Бо я знаю, з чого вона складається загалом. І при цьому для мене дуууже красиве кіноа, для мене реально красиві тушені овочі в своїх кольорах і смаку. Більш здорова їжа для мене реально приваблива за смаком, виглядом і за змістом, тому далеко я від неї не відходжу.
Я знаю, що таке різко розізлитися на “+2” кг, набрані в період свят і дуууже сильного професійногго навантаження, і так само різко їх позбутися. Бо себе приймаю, а їх до себе – вже ні. У мене виробилися на це кардинальніші реакції)).

Я себе люблю і тому не “потакаю” собі печеньками і всяким різним нездоровим шлаком в своїх днях. При цьому, якщо я хочу торт, то я їм торт, але він мусить бути дуже добрим і красивим, щоб виправдати свою калорійність. І це не обов’язково мусить бути цілий кусок. Достатньо частинки.
Зате я більше бавлю себе одягом, який дуже люблю, уважним його підганянням на себе, знову таки комбізезонами, які моделюю й далі, пробую малювати, фотосесіями, парфумами, і іншими красивими речами. Я роблю це свідомо і смакуючи. Так, це все є дорожче, ніж тортик і лате в кафешці, але не завжди аж набагато, просто міцно інші пріоритети.

І при цьому я не в перфекціонізмі до себе)… З моїм тренером можна було б виліпити ще кращий результат, до якого я поки не доходжу (сама собі винна), застрягаючи в зоні власного комфорту)). Це той момент, коли сама я не дотягую до можливості, яку маю, можу її “взяти”)… І цю штуку я хочу якось “розблокувати” найближчими місяцями))..

 ЩО Я ОТРИМУЮ ПСИХОЛОГІЧНО? Я дуже добре розбираюся в тому, що і як мене формує. Це у мене з професіних навичок. Так от, відчуття зібраності, цільності, міцності і сили – це 100% від занять в тренажерному залі і завдяки контакту саме з “залізом”, з спокійними силовими навантаженнями. Кажуть, що спокій – сила. Так воно для мене і є, коли спокійно тягнеш, і через це дуже прямо фізично і тілесно відчуваєш ЗСЕРЕДИНИ силу! Якщо уявити, що люди бувають “дуже роздьорганими” психологічно в різні боки від дуже різних процесів, і я такою моментами буваю теж, то зараз цього менше – я приходжу займатися, і всі “пазли, з яких я складаюся”, щільно повертаються на свої місця – це дуже здорове відчуття “зшитості” і внутрішньої щільності.

У мене набагато швидші реакції на якісь події. Я переконуюся, що включене тіло дуже добре працює на інтуїцію, якій я довіряю все більше і більше, проглядаючи потім результати рішень)…

Мені вже не заважає моя “колишня зайва навантаженість” різними, психологічними важкими темами, бо вона дуже добре відбалансована тренуваннями, рухом, тілесністю, іншими різними відчуттями в житті, в яких багато тілесності, спонтанності і драйву)…

Я набагато швидше відторгаю нездорові для мене процеси. Психологічний навик відкидання спрацьовує теж краще, коли тіло рухається, – я переконалася в цьому. Якраз міцність рухів, жими, притягування чогось до себе, “відштовхування” геть дуже добре тренують ці процеси психологічно – “до” себе чи “від” себе. Оцей навик відчувати, “скільки я можу потягнути в залі” дуже добре у мене вже перейшов у чуттєвість в житті – скільки я можу брати навантажень, “взяти і тягнути”, бо мені цікаво, а що – ні.
І чим більше міцності в мені накопичується, тим цікавішими і різноманітнішими стають пропозиції в своїй різноформатності, так само, як різноформатно прокачують тренажари)).. І я точно знаю, що в моєму конкретно житті ці процеси взаємопов’язані. Цікаве приходить на мою відкритість і пробудовану кращу міцність. 100%

Я починаю розуміти слово “БОДІБІЛДІНГ”. Правда, не через ліпку тіла, бо я не акцентую аж так увагу наи мязах, на певних деталях і тому подібне (моя голова цим не зайнята), але мені хочеться прорухати всі частини тіла і тримати його у формі. Я дивлюся на це чисто психологічно і часто вживаю слово “ліпити себе” в житті, маючи на увазі розвиток і те, що “виліпилося” психологічно. Я навчилася це швидко ловити в собі, в рідних і відображати їм ресурси. Мені ОК від того, коли син чітко ловить, як зробить якесь вирізання різаком, склеювання і тут же помічає, що “можу так точно зробити своїми руками” – вихід на “точність” і “можу” є дуже швидкою. Ну, як і його здатність вступити тими ж руками в хлопчачу бійку, захищаючи честь близьких бо в їх бік були кинуті необережні слова)… Хоч син поки не в залі)…

ТРЕНУВАННЯ ДУЖЕ ДОПОМАГАЮТЬ МЕНІ В РОБОТІ. Не має значення, чи займаються мої клієнти якимось видом спорту чи ні – я спокійно і далі виношу цю тему геть за дужки з людьми, яким вона байдужа, або включаю, якщо вона доречна)… Але я дуже чітко відчуваю, що є етапи в психотерапії, коли вона стає схожа для клієнтів теж на ліпку себе, бо психотерапія – це не лише травми, прийняття слабких своїх частнин, зцілення, вона і про доступ до своїх ресурсів, про різні види здорової сили в людині теж на певному етапі. І оце присвоювання собі своєї сили – це дуже важливо теж, це своєрідний “self-building”, яки точно не те саме, що “self-made man”, але дуже здорове)…
І я зараз дуже по-іншому і більше, і в нове задоволення працюю з чоловіками. В тому числі зі здоровою, агресією, здоровими рішеннями, ставленнями до себе, визбируванням свого життєвого напору. І чоловіки, і жінки дуже здорові, коли місточки між їх чоловічими і жіночими якостями дуже добре наведені. Тоді вони міцні, здорові, окейніші, живі, сильні, крисиві, люблячі, енергетичні і сексуальні. Тоді все разом в них живить їх і працює в їх житті!

Я ОТРИМУЮ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ТЕ, ЩО ЛЮДИ ЙДУТЬ В ЗАЛ, з різних міст і країн, мотивуючись моїми постами, й далі. Це десь 70 людей вже за ці 2 роки).. Хтось позбувся 20 кг і більше, хтось 5 кг, але все одно вийшов на якісь дуже нові самовідчуття. Це люди дуже різного віку, з різними мотиваціями цього всього, але важливо – зі своїми бажаними отриманими новими здоровими процесами в житті! І коли я це читаю, мене це теж мотивує, тому я за ці повідомлення вдячна!

Я ОТРИМУЮ ЗАДОВОЛЕННЯ від вправ, тяг, присідань, гантелей, коли вдається трохи чистіше вивести рух. І досі не завжди це можу, і тренер досі терпляче нагадує мені про спину і коліна перед становою тягою)). Але я дуууже балдію, коли присідання у гак-машині йдуть вже плавно, ритмічно з чіткими відчуттями, що зараз зі спиною, попою, стегнами, пресом, диханням, поки це ще “підходи в ресурсі”)…
Я тааааак люблю ті вправи і тяги, які мене “розтягують”! Я навчилася вловлювати ці “крайні точки” в тягах, коли є ця “розтягнутість” (вдячна своєму тренеру), відчувати, що вони роблять – це той момент, коли ти відчуваєш, як якась секунда дає щось таке дуже своє)… Маленька секунда – для всього тіла, і це реально – правда!..
Я зараз більше окрім силових роблю кардіо, витримую після тренування ще до 30 хв на степері в різних режимах, іноді серед хотьби трошки біжу на біговій)…

Ні, мені не одноманітно, коли стільки часу “одне і те ж”)… Мені – СТАБІЛЬНО. І якщо додається ще якась вправа з пресом, коли висиш на лямках, то тіло отримує свою новизну. Або коли додаються нові присідання, на які я реально чекаю)). І які якось перезагрузили мені відчуття тренувань суцільно)).

Я кайфую від того, як музика, рух, попадання тіла в такт зєднуються в цілісність – я роблю тоді підхід ніби не на своїх зусиллях, а на цілісному потоці і це реально – суцільний кайф, який міцніший за останній рік суттєво, і який реально неможливий на початках, коли лише починаєш)… Це правда, що до цього потрібно дійти!

ТРЕНЕР – ЦЕ ВАЖЛИВО. Мені кілька разів писали з різних міст, що я у фб “завела моду дякувати тренерам”)… Мені важливо цінувати і поважати, я дуже не люблю знецінення. Ну, якщо зі своїм тренером ви можете набагато більше, здоровіше і краще і те, що ви не можете без нього, – то причина для вдячності вже є!..

Тому я дякую своєму тренеру  за приклад, уважність, витримку, стабільність, контакт на грані “психотерапевтичного” – такий точний, “ловлячий” тонко різні нюанси і підтримуючий. Я догадуюся, що зі мною не завжди легко і просто, бо через мої хвилі навантажень періодами реально менше можу, про це кажу, і мені корегують навантаження, щоб я не вилетіла з залу і з усіх процесів одночасно через накопичений надрив. Тому у мене цього й не було, і я за ці роки з залу суттєво і і не вилітала за виключенням поїздок за межі міста чи країни.

Коли ти бачиш, як твій тренер йде робити свій підхід, поки перепочиваєш між своїми, це включає, стабілізує і реально таки – виховує. І я це бачу щоразу, на кожному тренування і не раз. І час від часу сказані комусь поруч в залі фрази про “не їсти всяку фігню” дуже добре попадають в мене і спрацьовують. І все це разом – дуже спокійно, сильно і міцно. І – залізо-бетонно!

І тому через 2 роки у мене нова хвиля мотивації тренуватися зараз підіймається! Як і нові хвилі мотивації для різного цікавого в житті!..

Зараз дуже хочу  для  людей здорового тіла, здорової любові у відносинах, здорового достатку і здорових реалізованостей!
Хочу  і в зал!!
А хто витримав дочитати до кінця, то точно в чомусь – силовик))!!