“А от з такою (таким), як Ви є зараз, я б з Вами не сперечалась”, – так часом відзеркалюю клієнтам їх рішучий стан, міцність, зібраність, цілісність і цільність. І клієнти мені описують, якими вони є в той момент, коли я це кажу, або коли таке схоже звучало в ситуаціях, в яких себе відстояли, захистили свої цінності, погляди, гідність, не дали порушити свої границі.

І тут питання зовсім не в тому, щоб психолог типу натренував бути сильнішими за інших, утискати інших людей. Ні, мова про те, щоб в звичайних щоденних непростих ситуаціях навіть зі своєї спокійної позиції від самих себе ж не зносило. Щоб позиція, яка вже ніби й вивірена, була достатньо міцною і звучала всередині так, щоб це давало достатньо сил. Міцність не всім автоматично дістається і легко дається. Бо “прогнутість” під думки інших або якась “загальна невпевненість” має часом міцну закладку.

Тому так непросто буває витримати конфлікти, перерегулювання важливих ситуацій, прийняття рішень, коли вдається самих себе ж збити сумнівами зсередини.

І вловлювання станів (емоцій, почуттів, які змішані з думками, імпульсами, потребами), допомагають побачити, як запускалася якась “та, що треба” або ж якась “не та” дія:

Що це за стан, в якому знову почалося прилипання до партнера, який тебе вже давно різко і очевидно відторгає?

Щ це за стан, в якому замість того, щоб зробити дії, які планувалися, ти сидиш і ніби завмираєш?

Що це за стан, в якому вдалося витримати з дітьми оцей баланс чіткості і м’якості?

Що це за стан, в який стан ти “випадаєш”, коли починаєш втікати від мужчини, який тобі подобається?

  Що це за стан, в якому ти завершував виробничий процес і звична тривога тебе вже не охоплювала?

Що це за стан, в якому ти справді відпочила вдома глибоко, до відновлення, навідміну від інших таких схожих вечорів, які цього не давали?

В який стан ти попадаєш, коли відчуваєш, що відносини стали здоровіші?

У якому стані, внутрішньому наповненні твій день ефективний і без адреналінового приспішування себе?

Що це за стан, коли вдалося підтримати в дитині переможця?

Що це за стан, коли стрес є, а емоційного заїдання вже немає?

Що це за стан накопичується, яка енергетика, коли свої ж сексуальні імпульси вже не заїдаються і ти не втікаєш, не випадаєш з поля тем привабливості і краси?

Що це за стан, коли ти собою була тілесно настільки задоволена, що оточуючі дуже інтенсивно підсвічували тобі тебе?

І якщо почати описувати ці стани, почуття, настрої, по людині вони починають яскраво текти. Вони дуже різні – від дефіцитних і до здорових, від м’яких і ніжних до міцних, агресивніших і рішучих. Їх можна тоді запам’ятовувати і потім впізнавати, від одних все далі відходити, а до інших – все частіше повертатися, все більше в них перебувати і жити.

І ті, які здорові, вони потрібні для кращого протікання життя. Коли вони міцнішають, з ними міцнішає позиція, кращий психологічний статус людини, з якої вона вже не вилітає, не вибивається в першу чергу сама з собою.

Так виникає міцніша ЕНЕРГЕТИКА, проявленість і живість. І людина автоматично стає здоровіша і красивіша, бо не “випадає з себе в дефіцит”, а лишається цільною.

Дуже люблю оці моменти в консультаціях, коли про енергетику подій, ситуацій, рішень, слів, тіла, дій.
– Я б зараз з Вами не сперечалась, чесно! – кажу клієнтці.
– Я б зараз з собою не сперечалась теж!)) – чую у відповідь і сміємося в кінці.
Сидимо і слухаємо цей стан ще півхвилинки)..
І тоді таке спокійне і цілісне в кінці:
“Все добре. Я Є!”