Міжнародний центр психології, психотерапії та розвитку

Психолог, психотерапевт, тренер

Христина Карабин

Багато поваги у мене до людей, які звертаються за сімейним консультуванням, точніше навіть – за консультуванням на тему стосунків у парі. Бо почастішали випадки, коли звертаються молоді пари, які зустрічаються чи живуть разом ще до одруження, беручи для себе підтримку, прояснення, “точечну допомогу”, щоб забрати якісь дискомфорти з відносин для себе і близької людини. І я не раз писала, що в моєму досвіді – 70% дзвінків – то чоловіки, які шукають психолога для покращення відносин з їх жінками. Більшість запитів я не приймаю просто через відчутнісь місць у графіку, але раджу колег, а сама радію зрілості описів, включеності і реальній дорослій відповідальності за відносини – свою частину в них.

Поважаю, бо це – непроста робота. Реально непроста – підпустити 3-тю людину (психолога) до стосунків, де мова про болючі точки, труднощі і непорозуміння. Ці моменти – це точки уязвимості, ранимості, заплутаності, непростоти і болю. І це завжди момент, коли я, як психолог, не “за” когось більше чи менше, тим більше не “проти” когось, – а за відносини в парі, за їх покращення наскільки це можливо на той період.

І за роки я навчилася бачити, скільки перемінних впливає на те, яким буде процес, і які будуть напрацьовані клієнтами результати… І в кожної пари своя розкладка обставин різна, як і теми роботи, і темп, і покращення, яких би хотілося.

Чому одні пари пішли на 1-2-3-5 консультацій до психолога, і у них багато чого змінилося, а інші відпрацювали 15-20 і більше, і все одно буває важкувато, з ямками, і рух до здоровіших відносин відбувається повільніше?…

Бо є дуже різні вихідні ситуації і точки старту в цьому процесі.
 Чим важчою емоційно є ситуація, тим більше болю, тим більше часу його вичищати і з психологом, і самостійно. Добрі, здорові прояви партнера просто часом тонуть в накопиченому болючому за перередні роки. І ми, напрацьовуючи нове здорове, спочатку ним обезболюємо те що є загалом, компенсовуємо минулі рани, підліковуємо їх, а не відразу міцний фундамент новий “чистенький” будуємо.

Якщо є образи знову таки давні, то одночасно чується і нове хороше, але й ті образи ще все одно фонять. Тому реальність така, що і краще щось вже є, і “старі відчуття” теж фонять, випліскуються в поточних стресах, тому відчувається, що щось міняється, а щось – ні. І це – одночасно. і це – нормально і реалістично. Поки що – так.

Має значення, скільки людей, обставин, навантажень включені в труднощі пари, і чи можна це обєктивно швидко відрегулювати. Наприклад, нічні графіки когось з партнерів, часті відрядження, дизбаланс в роботі і навчанні і сімейному дозвіллі – часом це проекти, які не так легко відміниш, і накопичені дефіцити неможливо задовольними кількома годинами чи днями бажаного формату, коли в запасі невдоволення за місяці і навіть роки. Вірно вибраний шлях – це поки вірно вибраний шлях, а не отримане остаточно полегшення, до нього ще часом тривало потрібно йти)… Або ж частинки співзалежних стосунків з родичами, наявність 3х осіб, які виявилися руйнуючими для відносин – емоційні зв’язочки затухають повільно, думки і відчуття на їх тему – теж, навіть якщо подій вже немає. На це теж потрібен час і “чистка”.

Буває різна міра мотивації в партнерів – хтось більше в парі включений і готовий вкладатися, хтось менше по стану – це буває природно, але велика різниця в готовності теж призведе до вигорання в процесі. Будь який шлях легше йде, коли хочуть ним іти обоє)… Про варіанти “можна до Вас привести свого чоловіка/жінку хоч на разову консультацію” – не дуже знаю – не приймаю категорично, якщо немає доброї волі від обох…

Буває дуже різна міра психологічної компетентності в психологічній реальності – здатності описати ситуацію словами, емоціями, проявами поведінки, зрозуміти, як дії однієї людини запускають якісь відповіді іншої. Ще важливіше – “повиловлювати” якісь свої внутрішні тригери, наприклад, як набиралася агресія на конфлікт, скільки носилося невдоволення, за що насправді була психологічна помста, коли з немитої посуди роздувся цілий скандал, які невдоволення насправді в нього входили. Як внутрішньо запускаються власними думками стани ревнощів, невдоволень, підозр, самонакручувань на різні теми. Це все – пошук, зміни крок за кроком, час.

Буває різна міра енергії і психологічних сил на це все. Якщо її є більше, то і вклад буде більший, і справлятися з ямками в процесі буде легше, і часом ніби знову починати, коли наступатимуть ступори чи вистрілюватимуть попередні ситуації, хоч вже було інакше. Бо коли проформовується нова поведінка у відносинах, частинки старої автоматично нікуди відразу не діваються – вони розчиняються місяцями, просто “прострілюють” рідше і легше. І це теж – облегшення і прогрес.

Буває різна міра співвідношень здоровості стосунків і внутрішнього і життєвого благополуччя і проблемок у відносинах. Якщо ресурсу власного, життєвого і у відносинах багато, то кілька моментів – і пара пішла вперед добре, легко, просто “вискочила” на наступний рівень своєї задоволеності, бо база і так була. Якщо ж багато непорозумінь, страждань, накопиченого болю, багато просто неспівпадінь партнерів, то результат спочатку не так в щасливості, як в зменшенні міри страждень, у забиранні болю спочатку в одній темі, потім в наступній і так далі… і тут мало феєричних емоцій, просто болю поступово все менше, звикання до облегшеної ситуації просто. А це іноді й помітити не дуже просто. І це важливо, коли люди вчаться бачити і помічати – “загалом якось легше, загалом якось краще”. Просто падає конфліктність ззовні і накопиченість того, що носилося всередині себе.

Дуже різні уявлення про щастя і здатність його відчувати в різних людей і в різних пар)… Відповідно, по-різному це люди собі малюють і будують).. І живуть відповідно в різних розкладках і кольорах емоцій і задоволеностей життям)… Тому й різна тривалість руху до цього і різні результати проживаютсья)..

Часом потрібно добрячу роботу переробити внутрішню і ззовні у відносинах, щоб пішли спонтанні бризки ніжності, пристрасті, любові, уважності, пристройки до стану і потреб партнера, розуміння без надмірного напруження і стримування себе, реального нового тяжіння один до одного і оновленого стосункового поля в парі. Це частково нагадує мені квітник, який … позаростав не тим, чим треба (часто через складнощі життя)… і спочатку його треба прополоти, щоб більше місця стало для прояву, вираженості, росту того, що хочеться насправді.

Десь внутрішньо страждаю, коли хтось один приходить проаналізувати, “чи можна ще щось зробити” чи “чому вже все завершилося” – і звичайно, що там є біль… Коли кажуть: “Мене просила дружина кілька років, давай разом сходимо до психолога, а тепер вже сама не хоче і не йде… Може, Ви мені щось проясните…”… І стає видно, що просто… пізно… ниточки терпіння, витримування і мотивації подогорали…
Мені це кожного разу так боляче, ніби присутність на … похоронах… Принаймні попередніх розумінь, надій і тому подібне…
І оце “пізно” – це шок і обвал великої частини життєвої енергії часом, поки психіка з цим справиться і почне роботу… завершення і відпускання.

Ну, такий не надто веселий текст вийшов)…
Я свідомо про все саме важке написала в цій частинці досвіду. В якому люди часто без змін на краще на роки залишаються… І з цим щось починати робити – це найважча частина роботи сімейного психотерапевта, яка суттєво інша буває в трудоднях, ніж ті пости-надихалочки, які більше пишу у фейсбук)..

Зате про непросте спільне “пахалово” психолога і працю людей – дуже реалістично. Бо ми завжди виходимо з існуючої реальності, фундаменту, який є, і бажань, які маємо сили реалізовувати, а не будуємо повітряні замки, в яких неможливо все таки жити)… Чим довше засиділися в важкому і болючому, тим важчий старт… І накопиченню нездорового завжди варто робити профілактику!

Я за роки навчилася витримувати з клієнтами оці “прісні” і непрості періоди шляху)… Вони в когось коротші, а в когось -довші)…
Величезна повага до людей за витримування цих етапів роботи).. .Вже далі буде легше).

Зате як люблю, коли все більше в розповідях про нові сімейні події, про те, що вдома помінялося поле у відносинах, про те, що один для одного знову привабливі і реально один до одного тягне)…І спонтанно купуються подарунки, увісні несвідомо шукається любиме тіло)..
І навіть “мене так тягне до жінки якось сильно – це точно нормально?”)))… – з веселим переляком таким трохи часом чую)…
Нормально)…
Просто норма “прописалася” і прижилася така здорова і нова)…
Така от Норма Нормальна).

Поділитися в соц-мережах:

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.