Іноді психотерапія мені схожа частково на “роботу з фільтрами”)… Ми завжди бачимо щось крізь фільтри минулих подій і досвіду всередині нас, хоч не завжди це помічаємо.

Ну, наприклад, є фільтр “ти недостатньо робиш”, який заставляє нас наздоганяти партнера чи дитину придирками про те, що можна було більше чи краще. І це вкидує їх в неокейність, неуспішність. Часто. Іноді аж до “загалом”. А якщо він є до себе, то тоді “місцем нашого проживання” є яма невдоволеності собою. Хоч об’єктивно дні дуже багатьох людей різносторонньо заповнені дуже міцно.

Є фільтр про те, що “весь час потрібно кудись бігти, щось досягати, активно розвиватися”, який провокує погляд на світ через постійну динаміку і необхідність встигати за зовнішніми якимись тенденціями. Він спрацьовує, як “поганяч вперед” за певними форматами. І не дає часом вийти до інших потреб і цінностей. Наприклад, успіх успішний не дає часом міцно завантаженим чоловікам і жінкам дійти до стосунків, сім’ї і тим більше до народження дітей. Бо багато погляду на все крізь фільтр успіху. А якщо на життя подивитися крізь фільтр-цінність любові і сім’ї, близькості, душевності і тепла вдома? Які відчуття, думки будуть всередині тоді?

Є токсичний фільтр “я погана мама/тато”, який заставляє безконечно розвивати, навантажувати дитину, “танцювати” навколо неї в різних формах відповідно до віку, перепрацьовувати на розвивалки, одяг, подарунки, ще щось без права мати свої інтереси. От тільки те, що робиться на механізмі провини, провина ж і “з’їдає” і не дає відчути свій вклад, а просто тривожно жене вперед.

Є фільтр “я недостатньо гарна” відповідно до якихось модних зараз критеріїв, який спрацьовує, як самопригнічування і самозагашування. І жінка грає роль негарної, ховається, ігнорує себе, одягається, поводиться і почувається так, що суб’єктивно попадає у розкладки “я гірша, мене не виберуть”. Хоч по факту в щасливих відносинах вибирають “свою людину”, а не найкращий на полиці товар…

Це внутрішні фільтри, які сильно обумовлюють те, як ми бачимо, відчуваємо себе і близьких в житті, і які таки впливають на те, що у нас є, а чого немає. Вони як заборони і недоступності часто спрацьовують – на щастя, любов, реалізованість, відпочинок, достаток, сім‘ю.

Ну, і психотерапія також про те, що можна нові фільтри, як внутрішні позиції виробляти замість старих:
 “я роблю в роботі стільки, скільки є в моїх силах” (замість надриву і ігнорування себе, здоров’я, вільного часу і інших сторін життя);
“я слухаю, відчуваю, пильную і реалізовую свої цінності, а не лише “ведуся” на маскультуру, не перевіряючи, чи не втрачаю щось важливе;
 “я – достатньо хороша мама, яка, як і кожна інша, дає дитині те, що можливо і доречно в житті, а решта вона здобуватиме, виростаючи сама. Так будуть розвиватися її сили життєздатності”;
“кожен у нашій сім’ї регулює свої процеси у свій спосіб відповідно до свого характеру і стилю, маючи свою ефективність” замість виліплювання якихось типу виграних але чужих, “не сідаючих схем” управління собою в часі, способах відновлення, режиму дня;
“я можу бути гарною в своїй привабливості, вибудовуючи свою красу” замість пригасшого стану в цій темі і програшу стандартам, які можна відправити куди подалі і знайти, виліпити, облюбити свою привабливість і індивідуальність” ;

Останнє – більше про здорові позиції і ДОЗВОЛИ, як ми колись з жінками говорили на вебінарах і онлайн-марафонах. Все це – не просто точкові думки, а таки внутрішні глибокі фільтри, позиції, опОри, острови психологічного здоров’я і мирного ставлення до себе, близьких і загалом життя)…
Так більше миру, наявності доброго і присутності цінного в житті. Так здоровіше загалом, і так осінь може бути більше доброю)…