Міжнародний центр психології, психотерапії та розвитку

Психолог, психотерапевт, тренер

Христина Карабин

Пари розходяться, бо щось завершилося. Щось було, тривало, здійснювалося, реалізувалося. А потім вже стало якимось чином важко, недобре і неможливо це виправити чи продовжити далі. А не оце “які ж ви нехороші, слабаки й не-молодці”.

Пари розходяться, бо щось НЕ відбулося в достатній мірі. Щось довгоочікуване не збудувалося разом, не прийшло, не відбулося так, щоб тримало  і вело далі. Щось було надто довго, надто важко, не вчасно, з гіркотою, яка переважила. І тому не вистачає сил іти далі разом вперед. 

І при цьому кожна пара і кожна людина у ній зокрема має свої життєві результати. Вони і створені разом, поруч один з одним, і є в цьому у кожного свій власний вклад теж.  Який за спільного життя можна в певній частині присвоїти собі. Це не означає все зробити своїм, але – знайти своє в цьому і визнати частини вкладів за собою теж. Як свою здатність будувати, створювати разом. Як свою власну  здатність і здібність теж.   Вони – в рості людей, досвіді, прожитому, здобутому, дітях, дорослості, нових частинах себе. А коли найближчі фонять “ви не справилися”, це вкидує людей в глибоченну не-окейність і вину. А іноді ж щось просто завершується. Має свій цикл життя і завершення. І стосунки – теж.

Іноді на це варто дивитися з точки зору всієї життєвої дороги, а не лише з точки “про стосунки”. І тоді ця історія стає іншою, а до людей – більше тепла)…

Коли стосунки завершуються, потрібно витримати дивитися на себе в основному не в погляді “я без цих стосунків”.

А “Я після цих стосунків і моє життя далі”. Тоді можна буде розпочинати новий наступний цикл життя.

 

Поділитися в соц-мережах:

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.