Міжнародний центр психології, психотерапії та розвитку

Психолог, психотерапевт, тренер

Христина Карабин

Мама не може бути одноосібно відповідальна, якщо дитина не чує, не слухає чи не слухається тата. Особливо, якщо вік вже є  ближчим до підліткового або таки цей.
Бо це про те, наскільки втримується слово, контакт, посил саме від батька до дитини. Те, наскільки чується, виконується, приймається, залишається з дитиною те, що каже чи просить батько, говорить про зв’язок МІЖ НИМИ. Саме між ними обома – між дитиною і батьком. І про те, наскільки тема, в якій труднощі, “прижилася” чи відкинулась, втрималась дороститися або поки що ще – ні .

Мама може створювати поле підтримки для вирощування контакту з батьком. Але вона не може компенсувати до кінця нестачу чи вирівнювати холодність, придирки, вказуючо-критикуючий стиль, через який дитина буде уникати і батька, і всіх його посилів і впливів.
І не варто мамам тотально йти в ці “розрулювання і компенсації” заради того, щоб все з дня на день втримувалося, як є. Бо тоді НЕ помічається, сам між ними не-контакт.

Таке буває прикре питання від психолога: що буде, якщо мама на 30-40% зменшить згладжування і вирівнювання? Як буде виглядати контакт “батько і дитина” ніби то сам на сам, чистий і вільний від маминих відбалансувань? І якщо він буде холодним, з критикою, відстороненням, даванням вказівок розбірками “чому ти не зробила/не зробив”, там буде відповідь про те, чому батьківські посили не мають достатнього авторитету і сили.

Мова не про те, щоб відсторонити маму. А про те, щоб контактування в парі “батько і дитина” стало живішим, менш критикуючо-вказівним і теплішим. І залученим до важливих тем дітей. Бо інакше всюди присутністю, порадами, підтримкою, контролем, голосом, нагадуванням “поселяється”мама, і від цього у дітей “перегруз мамою буває теж”, і тому все їм від мами стає забагато, зачасто і лишнє. Відповідно, вони її уникають теж. Перевантаженість мамою на фоні недоконтакту з батьком.

Питання, які мусить задавати психолог: “Уяви, що помічника-перекладача-вирівнювача і контролера у вигляді дружини в контакті з дитиною у тебе нема, а цей не дуже працює, які варіанти ще достукатися до дитини, зблизитися з нею, співжити разом тоді будуть уявлятися? Просто ти і твоя дитина? Як тоді?”.
Ще разочок – питання не в тому, щоб ніби-то “забрати з сім’ї маму”. А в тому, щоб подивитися на чистий контакт “я і дитина” без привнесення в нього ще когось. І там будуть відповіді, може, спочатку непрості. Але важливі про те, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ МІЖ НАМИ “БЕЗ ЖОДНИХ ТРЕТІХ ОСІБ”. Бо не залучити третього – то й НЕ очікувати від нього чогось чи не звинуватити в тому, що через нього щось не так.
І тоді через якийсь час більше впевненості в своєму контакті з дитиною, з тим, що “між нами”, стає видно, з яких цеглинок воно береться, що дає міцні опори в тому, що чують один одного – двоє.
Так, це може бути по-різному з різними дітьми, бо у них різні характери і з ними відбуваються різні типи зв’язку.

І ще – діти НЕ є точним дзеркалом нас. Вони – окремі люди зі своїм набором рис, емоцій, характерами, потребами в нас. І не треба тиснути на себе тим, що “вони наше дзеркало”. Ні, вони – люди, які виростають з нашою допомогою, вкладом і стосунком.
І про нас – це те, як у нас з ними виходить, як нам з цим, що ми про це думаємо і відчуваємо.
І так, нам усім непросто у всій багатомірності життя, мамам і татам теж.

Просто все одно іноді здоровіше подивитися, як перезамкнути кілька проводочків у стосунку, ніж іскрити конфліктами і втомлюватися від одних і тих же тупиків.
Відклики і вирівнювання поступово приходять – іноді швидше, іноді – пізніше. Але тоді набагато впевненіше стає всередині в цій частині життя “мій з дитиною контакт”.

Про всяк випадок – пост доречний для сімей, в яких обоє батьків фізично живуть разом, під одним дахом, але багато відповідальностей у вихованні перемістилося на маму. Або навіть батьки розлучені, але загалом проживають в одному місті і є питання, як відбалансувати виховання, теми навколо дитини, впливи і контакт.
Бо важливих тем ніхто не відміняв, і життя зараз триває теж)…

Поділитися в соц-мережах:

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *