Як допомогти дитині покращити емоційний стан

 Часто батьки скаржаться на те, що дитина неврівноважена, плаксива, боязка, тривожна, некерована, агресивна. Звичайно, всі ці прояви  можуть мати різні причини і потребувати окремих підходів у допомозі.

Але спільним є те, що

через негативні  емоції і  поведінку   дитина сигналізує дорослим, що їй недобре, що з нею щось не так,  є щось, з чим вона не може справитися, бо для неї це — заважко.

 Є загальні моменти, які корисно знати і враховувати, щоб запобігти емоційним зривам і покращити емоційний  стан дитини.

Від чого емоційний стан дитини стає негативним,  і що з цим робити:

  1. Дитина отримує мало уваги «напряму». Діти не можуть по-дорослому оцінити турботу батьків про себе у вигляді заробляння грошей, прибирання в домі, готування їжі. Вони відчувають любов до себе, коли їм приділяють час  і увагу.  При цьому не потрібно бути багато часу з дитиною, а просто – приділити їй час тоді, коли вона цього хоче  — в грі, малюванні, читанні. Дитина насититься увагою і відпустить вас до ваших справ. Тому – включіть у розпорядок дня час, коли ви не займаєтеся більше нічим і виконуєте прохання дитини, граєтеся з нею так, як вона хоче,  розмовляєте, обнімаєте, цілуєте. Це ті форми любові, які найсильніше насичують дитину.

 2. До дитини поставлено надто високі вимоги (до поведінки, побутових звичок, дисципліни, навчання, її розсудливості). Сучасні діти  активно демонструють дорослим,  що ВЖЕ є здібною і талановитою особистістю! І  це правда, і це важливо враховувати – у Повазі до дитини. Разом з тим, не варто забувати, що навіть розумна, успішна, комунікабельна дитина (!!яка іноді створює враження не пороках зрілої, мудрої, дорослої)  — все ж Дитина, яка не може мислити,  приймати рішення і поводитися за стандартами дорослих. Пам’ятайте, скільки років вашій дитині, перевірте,  чи ваші вимоги до неї не є надто завищеними,  поставленими «не пороках». Перевіряйте, чи при виконанні ваших вимог у дитини залишається простір для гри, спонтанності, радості, руху.

 

  1. Дитину мало  хвалять, і багато критикують. Це основний механізм, який озлоблює чи залякує не лише дитину, а й дорослу людину, псує відносини. Якщо дитина робить щось хороше, але вона не отримує похвали, то як мінімум, вона не дізнається, що зробила щось добре (а хто ж їй підкаже це, якщо не ви?), як максимум – на  її досягнення, хорошу поведінку не звертають увагу – тобто – Знецінюють (((. Згадайте,  свій стан, коли ви докладали зусиль, а важлива для вас людина або не звернула уваги на ваш вклад, або промовчавши про хороше, звернула увагу на недоліки. Якщо це часто повторюється, то так виникає занижена самооцінка, невіра в себе, небажання щось робити. Відзначайте похвалою і вдячністю, підтримкою,  повагою те, що дитина робить добре – це буде розвивати в неї самоповагу і активність. Замість критики, яка формулюється  «ти не добре/погано…» важливо спокійно розказати «краще зробити …., тому що..».

4. Дитині важко справлятися з якоюсь своєю задачею,   виконувати яку вона не готова (сон в окремій кімнаті, перебування з родичами без батьків,  адаптація до дитячого садочка, заняття з інтелектуального розвитку, додаткові гуртки в школі). Іноді дитина спершу справляється, а потім її сили здають і емоції показують «збій». Дайте собі відповідь на питання, що може викликати трудноші в житті вашої дитини? Чи готова вона до цього? Як ви можете пом’якшити їй адаптацію? Прямо запитайте дитину, що її турбує, що сааме дається їй важко, що вона не хоче робити. Запропонуйте їй підтримку, відкоректуйте навантаження так, щоб воно відбувалося в тих порціях, з якими дитина справляється, обов’язково хваліть її, коли у неї це виходить. Важливо не лише те, що дитина справилася з задачею, а ЯК вона почувається, коли з цим справляється.

 5. Навколо дитини надто часто змінюються люди, обставини, правила поведінки, вона переживає надто багато подій.  Це призводить до того, що з’являється відчуття непередбачуваності, а для дитини це – момент хаосу. У неї зникає відчуття стабільності, повторюваності, а відповідно – безпеки і передбачуваності. Їй надто часто доводиться переадаптовуватися.  Іноді це виникає навіть як наслідок того, що близькі люди ставлять різні вимоги, очікування до дитини, «те, що можна з бабусею, те не можна з мамою», «вчора тато дозволив це, бо мав хороший настрій, а сьогодні ні».  Домовтеся про стабільність у розпорядку, правилах поведінки дитини, так, щоб «добре і погано», «можна і не можна» мало однаковий зміст від усіх оточуючих.  Зробіть розпорядок дня дитини стабільним, про зміни в планах говоріть з нею, готуючи її до цього.

 6. Дитина реагує на складний період, який проживає сімя чи хтось з дорослих.  Так буває, коли сім’я адаптовується після народження ще однієї дитини, зміни у працевлаштуванні, місця проживання, смерть у родині, зміни у відносинах з родичами, на будь які рішення, які потребують перебудови в житті. Важливо зрозуміти, що такі події  відбуваються поза бажанням дитини і часто вона немає готовності приймати їх і змінюватися відповідно до їх нових обставин. В дошкільному віці дитина цілком здатна проговорити свої дискомфорти, просто важливо задати питання і почути відповідь. Важливо допомогти дитині виявити почуття до цих змін, запитати, що її тривожить чи що дратує (втомлює), що зараз їй найбільше потрібно. Корисно уникати «дорослих важких» розмов при дитині, де є багато сумнівів, страхів чи злості. А от ділитися з дитиною вірою в те, що все буде добре  — дуже варто.  Відповіді на питання про те, що відбувається зараз,   давайте в доступній і заспокійливій формі відповідно до віку.  Підсилити почуття стабільності допоможуть щоденні ритуали (казки, мультики, ігри, прогулянки). Ще частіше говоріть дитині, що ви її любите, обнімайте, вивільняйте час для того, щоб побути разом з нею.

 7. Дитина реагує на ваш емоційний стан або відражає його своєю поведінкою. Дитина насправді часто віддзеркалює ззовні те, що відбувається всередині в її близьких людей, або те, що вона помічає у відносинах навколо.   Прислухайтеся до себе – як почуваєтеся Ви? Які емоції ви переживаєте найчастіше? Наскільки світлий і спокійний ваш внутрішній стан?  Які труднощі ви переживаєте (у відносинах, ставленні до себе, до життя, в розумінні того, чого ви хочете зараз)?  Якщо ви зізнаєтеся собі в тому, що й вам непросто, що всередині вас багато складних почуттів, які ви намагаєтеся не вилити на оточуючих (але все одно це виявляється в дрібничках, передається в атмосфері і дитина це відбуває, вбирає в себе), це означає, що зараз варто приділити час собі – вирівняти свій стан, життєві процеси, позбутися стресових факторів, дати відповіді на хвилюючі питання. Ваш внутрішній спокій і радість додасть енергії у любові до дитини, стане базою для її внутрішнього спокою і благополуччя. І дитина, як дзеркало, відобразить замість похмурого стану, світлі тони радості.

Автор статті

Христина Дмитерко-Карабин

 

 

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Яндекс

29 комментариев к "Як допомогти дитині покращити емоційний стан"

  1. Класно і доступно все викладено. Дякую. Христина я вас пам`ятаю ще з інститутських років,з початку вашої викладацької діяльності. Чесно я випадково натрапила на ваш сайт, але я приємно вражена вашими досягненями. Ви супер :-D

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *