Почему отношения без любви продолжаются? Или в чем сознаются себе женщины..

Этот непростой вопрос задавали себе многие   женщины, участницы тренингов и женских индивидуальных программ развития, либо самоотверженно пытаясь изо всех сил реанимировать отношения, из которых ушла любовь, либо соглашаясь жить с нелюбимым или нелюбящим мужем, который тоже не питал к женщине теплых чувств и очень мало делал для того, чтобы семейный корабль плыл к новым счастливым жизненным горизонтам.

 Естественно, самые частые  ответы на   вопрос «почему мы еще вместе?» звучат традиционно: «Много лет друг с другом», «Есть ребенок», «Так привыкли», «Он мне не безразличен», «Все так живут», «А что – может быть иначе?»,  «Я не знаю, что сделать по-другому», «Окружающие не воспримут разрыва отношений», «Для меня важен статус замужней женщины»..  Все эти ответы, естественно, понятны и имеют смысл для женщины. Единственное, чего в них нет   — это сообщения о ценности  любви, близкого человека, ценности себя и своей жизни. И такая ситуация зачастую есть не только в семьях, которые так существуют много лет, но и в парах, которые еще не успели зарегистрировать свои отношения.

    Пытаясь разобраться, что делать с отношениями, которые превратились в рутину, становятся сложными, отягощающими, женщины начинают проговаривать мысль о разрыве, но потом от нее убегают. И когда находят смелость быть с собой все более искренними, начинают  осознавать, что на самом деле истинной причиной того, что   соглашаются на «отсутствие любви в своей жизни» есть  СТРАХ ОДИНОЧЕСТВА,  который звучит по разному: «а вдруг я не найду никого лучше», «а если следующие отношения будут еще хуже»,  «а вдруг я останусь одна», «я не хочу терпеть вопросы и намеки окружающих о том, что с моей личной жизнью», «я не смогу больше никому довериться», «любви вообще не существует – посмотрите как люди живут вокруг»..

         Все эти интерпретации можно свести к одной мысли – «лучше синица в руках, чем журавль в небе».. Другими словами,  «я готова довольствоваться видимостью хороших отношений», «создавать видимость благополучной семьи», «мириться и терпеть то, что есть», чем столкнуться с одиночеством и «внутренним риском» создавать новые отношения… либо – развиваться в существующих…

 Эта установка становиться ловушкой, из-за которой и мужчина и женщина живут без любви, часто ссорясь, обижая друг друга, делая совместную жизнь невыносимой обоим.

 Что стоит за тем, что женщина соглашается так жить? НЕВЕРИЕ В ТО, ЧТО ОНА ДОСТОЙНА ЛУЧШИХ ОТНОШЕНИЙ, ЧТО ЕЕ МОЖНО ЛЮБИТЬ, ЧТО ОНА МОЖЕТ ВСТРЕТИТЬ ДОСТОЙНОГО, МУЖЕСТВЕННОГО, ЛЮБЯЩЕГО МУЖЧИНУ,  ЧАСТО   — НЕЗНАНИЕ,  НЕУМЕНИЕ  ВЫСТРАИВАТЬ СЧАСТЛИВЫЕ ОТНОШЕНИЯ.

        Многие женщины начинают осознавать, что их самооценка занижена, несмотря на высокий социальный статус, успешную карьеру и хороший материальный уровень жизни. Здесь речь идет о женской самоценности, вернее о том, что женщина ее не чувствует ..  Когда я задаю непростой вопрос, «Что Вы осознаете в себе, как в женщине такое, что не даст Вашему мужчине уйти от Вас, и будет вдохновлять его больше вкладывать в отношения?», многие начинают плакать из-за того, что у них нет ответа.. И с этого  непростого момента мы начинаем Пути к любви к себе, умению осознавать себя как ценность, умению чувствовать, развивать в себе женские качества, которые были спрятаны слишком глубоко.. Тогда и мужчина рядом с женщиной становится более удовлетворенным.. Ведь новый уровень отношения к себе  — это начало нового уровня отношения к мужчине..

 Отношение мужчины к женщине во многом отображает то, как она сама бессознательно относится к себе.. 

 И если Вы не можете ответить на вопрос, «что именно в Вас, как в Женщине,  есть настолько притягательным для мужчины, что стимулирует его ухаживать за Вами, стараться для Вас и отношений», то Вы, скорее всего,  и не проявляете этого сигнала в пространство отношений…

 И по этому Вы держитесь за мужчину, с которым Вам плохо, боясь, что лучшего отношения к себе Вы не достойны. И в этом вся загвоздка. Вы получаете то, на что Вы соглашаетесь, и не получите того, чего, как Вы считаете, Вы не достойны, думая, что  лучшего с Вами не произойдет, ведь это  не для Вас… И при этом, оставаясь в некачественных отношениях, Вы сигнализируете миру, что у Вас уже есть партнер, и естественно – Вы НЕ свободны. А значит – закрыты для лучшего опыта.

         Я НЕ помогаю женщинам в формате «подними себе самооценку и  стань самодостаточной, которой не нужен мужчина». Нет, это нездоровая тенденция, которая вообще уводит от истоков женской природы!!  Начать уважать себя и перестать уважать мужчин, изгоняя их из своей жизни,  — это совершенно разные вещи. Но вот пребывание в отношениях, где нет любви и уважения, не есть ли это форма насилия над собой и другим человеком? Не есть ли это  разрушение себя и другого?

        Я вовсе не призываю к разводу!!  И мне всегда печально сопровождать пары в период расставания. Намного большую  радость я переживаю, когда помогаю мужчинам и женщинам вернуть любовь в отношения. И знаю из жизни и практики, что это возможно!

         Моим отношениям с мужем  вот уже 15 лет. За все эти годы они были разными, со своими качелями подъемов и спадов, и они каждый раз выходили на новый счастливый уровень благодаря тому, что МЫ НЕ СОГЛАШАЛИСЬ ЖИТЬ НЕСЧАСТЛИВО, НЕ СОГЛАШАЛИСЬ НА НЕКАЧЕСТВЕННЫЕ ОТНОШЕНИЯ. Естественно, работали над собой, учились любить и уважать себя и друг друга на новых уровнях, слышать друг друга, во многом – опираясь на наши знания по психологии и психотерапии, работая над отношениями.

        К сожалению, не всегда удается реанимировать любовь в отношениях. Поэтому важно поддерживать ее жизнь до того, как Вы заметите неприятные сигналы.. Живя рядом с другим человеком, важно время от времени, спрашивать себя, не живете ли Вы на «кладбище былых чувств, которые угасли», и не хороните ли Вы себя и другого незаметно, не давая себе право на новую жизнь и новые отношения.. Это – про печаль расставания и прощания с прошлым и шанс на новую жизнь.

         Мне кажется,  благотворной есть   позиция – БЫТЬ СОГЛАСНЫМ ТОЛЬКО НА СЧАСТЛИВЫЕ, КАЧЕСТВЕННЫЕ ОТНОШЕНИЯ. ВЕДЬ  ВЫ ЭТОГО ДОСТОЙНЫ И ПО-ДРУГОМУ В ВАШЕЙ ЖИЗНИ БЫТЬ НЕ МОЖЕТ. Это не значит впадать в иллюзию, что жизнь Вам эти отношения просто подарит. Она подарит Вам Шанс СОЗДАТЬ ЭТИ ОТНОШЕНИЯ, если Вы захотите проходить путь развития, любви к себе и близкому человеку,  раскрывать в себе новые способы дарить и принимать любовь.  Если Ваша пара еще вместе, и вы не  хотите жить плохо, важно тут же согласиться улучшать свою жизнь и отношения, не перебрасывая полной ответственности на партнера, искать пути изменении и себя, и ситуации..

         Отношения, их уровень и качество всегда отображают то, на что вы сейчас согласны (даже если Вы при этом страдаете).  И вы либо наслаждаетесь отношениями, если они хороши для Вас, либо  ничего не меняя, позволяете всему быть так, как есть (но это – тоже с Вашего тихого, хоть и неявного согласия). Или Вы движетесь к новому уровню со своим партнером (да, это нелегко, бывает трудно, и часто в этом нужна поддержка). Возможно Вы, обучившись на прошлом опыте, выходя за рамки собственного страха, будете готовыми принять от жизни новый шанс более  сознательно создавать  счастье. Если Вы поверите, что ЭТО – ДЛЯ  ВАС :).

 Как это сейчас происходит в Вашей жизни или жизни

знакомых?

Во что верят окружающие Вас женщины?

Что удерживает их в отношениях?

Поделитесь со мной мыслями и чувствами на эту тему, пожалуйста :)

С искренними пожеланиями любви и счастья :),

Кристина Карабин, женщина, психолог, психотерапевт.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Яндекс

17 комментариев к "Почему отношения без любви продолжаются? Или в чем сознаются себе женщины.."

  1. «Начать уважать себя и перестать уважать мужчин, изгоняя их из своей жизни — это совершенно разные вещи» — важливе спостереження. Ми часто не помічаємо різниці між тим щоб зробити себе «сильною» і «опустити» всіх чоловіків разом взятих. А це реально дорога в «нікуди», це втеча від потреби бути поруч з гідним чоловіком і мати чоловіка поруч у любові і взаєморозумінні…
    І ще классна фраза : «выходя за рамки собственного страха»… Це шлях, це спосіб. Просто ця стаття ще раз мені про це нагадала. Дякую) Як завжди цікаво і поживно для роздумів.

    • Так, Оля, для того, щоб бути готовою до повноцінних стосунків з достойним, мужнім чоловіком, важливо навчитися усвідомлювати свої здорові і нездорові жіночі установки, навчитися розуміти, що «в мені самій спрацьовує так, що стосунки не клеяться» і виробити більш здорові думки, ставлення поведінку. Є дуже чітка закономірність — жінки, які ставляться до чоловіків з повагою, визнають їх достоїнства, вміють це виявляти, отримують багато поваги, любові і турботи від чоловіків в свій бік. І навпаки — жінки, які стверджують, що «достойних мужчин зараз немає», їх витісняють зі свого простору, не помічають, не вміючи помічати чоловічі прояви, залишаються поза стосунками з ними… І вихід до близькості в стосунках «Чоловік-Жінка» — це сфера, в яку потрібно рухатися, усвідомлюючи і долаючи свої страхи, осмислюючи минулий, іноді травматичний досвід, не залишаючись в ньому, а даючи собі право (в першу чергу в своїй душі) — на новий, благополучний рух, нову, здорову форму відносин..

    • Важливий момент, який варто розуміти жінкам, що не завжди варто робити себе сильною (в нашій культурі за словом «сильна» стоїть багато форм поведінки, які руйнують жіночність). В тему стосунків з чоловіками важливо робити себе не сильною, а цілісною, а також жіночною, уважною до своєї жіночості і «його чоловічості», цінуючою ці пряви.

  2. якось стикалася із інформацією про те,що чоловіків не можна хвалити,як особу,а треба хвалити його дії…
    і ще знаю,що у кожного чоловіка від природи закладено виконувати бажання жінки,і якщо жінка тільки про нього й турбується,від підсвідомо мислить,що це її бажання і починає тільки про себе дбати…
    наскільки воно є і чи,взагалі,є правдивим?

    • Олеся, дякую за зацікавленість темою :). Мені ближча думка, що чоловіків потрібно не «хвалити», а ВИЗНАВАТИ, ПОВАЖАТИ, ВИСЛОВЛЮВАТИ ЇМ СВОЮ ВДЯЧНІСТЬ». Бо хвалити — це більше від «мами до дитини», і при такому типу дій відносини будуть більше материнсько-дитячими, а не чоловічо-жіночими. У своїй практиці я бачу, що жінки бояться давати визнання своїм чоловікам, за чим стоїть страх «а раптом, він багато про себе подумає хорошого і почне недобре поводитьсь відносно мене чи взагалі мене покине». Так жінка не дає визнання, коли вона не впевнена в своїх позиціях ,міцності почуттів чоловіка до неї, коли в ній також і замало поваги до себе (або ж, може, немає навички давати схвалення собі й іншим). Чоловік не мотивований турбуватися про жінку, якщо він не бачить емоційного відгуку від неї на свої дії («що не роби — нічого не помітить» ,»як не роби — все не так»). І навпаки — жіночий відклик на дрібні кроки чоловіка і більші подвиги — це велике натхнення для чоловіка, ознака, що його цінують.. І тоді бажання жінки стають тим, що важливе для чоловіка (важливе, а не примусове!). Чоловік стає більш натхненним, мотивованим до дій, щедрим до коханої. У моїй практиці ВСІ пари, які рухалися до відродження любові і налагодження відносин, вчилися давати один одному більше визнання, поваги, захоплення. Це виводить відносини на новий рівень, де значно більше любові, щастя і взаємної задоволеності.

  3. Прочитала статтю і в голові купа думок, теж замислилась над стосунками зі своїм громадянським чоловіком, в інтимному плані все гаразд, а от в побуті ми скоріше нагадуємо брата з сестрою.

    • Ольга, те, що в інтимному плані все гаразд, це вже — добре :). А кого б Ви хотіли собі нагадувати замість брата і сестри? Ким би Ви хотіли бачити для себе партнера? І ким Ви хотіли б стати для нього? Щоб і тут було краще? :).. І ким Ви хотіли б бути в стосунках поза сексом і поза побутом? Можна відкривати нові грані :).
      З повагою і побажанням щастя, Христина.

      • Я дала прочитати вище зазначену статтю своєму чоловіку, після чого ми на наступний день багато про що поговорили, я почула що він очікує від мене і що цінує в мені, і водночас озвучила, що потрібно мені. Перший крок зроблено , будемо рухатись далі, щоб розвивати наші стосунки. Я зрозуміла, що більшою мірою я сама хотіла так будувати стосунки, даючи йому час оговтатись від попереднього негативного досвіду подружніх стосунків. Вірю в те що у нас все буде гаразд, адже нам є заради кого жити і бути разом, ми обоє дуже любимо нашого синочка і любимо один одного. Христина я, дякую за статтю, вона дала мені трішки «копняка», це те що було потрібно мені і моєму чоловікові, і головне вчасно. :-D

        • Ольга, радію, що допомогла Вам своєю статтею :). У пар, які можуть прочитати статтю про стосунки, обговорити її (вдало :) ) — хороше майбутнє. За те, що Ваш чоловік на ці речі йде — йому окрема повага :). Справді, чоловікові потрібен певний час, щоб відпустити попередні відносини, переконатися що нові — будуть безпечними, і в них не буде попередніх травм. І тому дуже форсувати події у стосунках з боку жінки буває недобре. Але такий період завершується, і в стосунки можна впускати «нову хвилю» :). Щастя Вам :)

  4. «пребывание в отношениях, где нет любви и уважения, не есть ли это форма насилия над собой и другим человеком? Не есть ли это разрушение себя и другого?» — буквально зачепила за живе ця фраза. Сама доходила такого висновку мільйон раз, але кардинальних рішень в своїх стосунках прийняти так і не можу, чи то — не хочу. З людиною вже 4 роки, ле останні пів року, це далеко не стосунки. весь цей чачс наскільки багато сил приклала, щоб зберегти стосунки, що сама мабуть стану психологом=) — скільки вже довелось обдукмувати все, придумувати методи, шляхи, картати себе, ненавидітиьйого за вічні його жахливі вчинки, прощати, терпіти,пробувати припиняти будь-які контакти з людиною. але ця прив»язаність і залишки почутів (а кохання з обох сторін було дуже сильне) ..не можу побороти себе. сама розумію, що заслуговую кращого життя, що в такому віці інші гинуть один за одним так сильно люблять, радіють життю, насолоджуються один одним..а в нас..
    порадьте кілька слів, щоб хоч заспокояти душу чимось мудрим..бо вже просто опустила руки на своє щасливе молоде життя. давно хочу пройти курс у людини, яка б посортувала мої думки, підштовхнула до правильних висновків, але боюсь, не по кишені буде. вишліть мені будь ласка на пошту свої розцінки.буду дуже вдячна!

    • Оксано, щойно побачила Ваш допис. Дуже схвилювала частинка «придумувати методи, шляхи, картати себе, ненавидітиьйого за вічні його жахливі вчинки, прощати, терпіти,пробувати припиняти будь-які контакти з людиною. але ця прив»язаність і залишки почутів (а кохання з обох сторін було дуже сильне) ..не можу побороти себе. сама розумію, що заслуговую кращого життя, що в такому віці інші гинуть один за одним так сильно люблять, радіють життю, насолоджуються один одним..а в нас..» — для мене це про те, що якщо стосунки руйнують, збільшують порцію страждання в житті; якщо жінка готова неймовірно багато вкладати, але нічого не змінюється, а до страждання приходить гидке безнадійне звикання, то для мене це не зовсім про любов (навіть у варіанті «любовь больна»), а про суттєву частину залежності — якщо стосунки руйнуючі, а сил припинити їх не вистачає.

      Якщо про те, що можу порадити вже зараз — то обовязково прочитати книгу Валентини Москаленко — рос. «Когда любви слишком много», є й ще одна книга на цю тему, щоправда значно жорсткіша, і я, як правило, її рекомендую під час проходження психологічного супроводу. Це книга Робин Норвуд «Женщина, которая любит слишком сильно». Після її прочитання нерідко буває дуже тяжко, тому раджу її лише в процесі роботи, або після прочитання звернутися за допомогою, щоб справитися з досвідом, який вона дає можливість усвідомити.

      Якщо Вам потрібна консультація, то зателефонуйте мені. Мої контакти є на сайті. Працюючи, я застосовую максимально всі можливі способи, щоб навчити жінку самодопомозі, і вивільнити її від зайвих консультацій та оплати.

      Щиро бажаю Вам рухатися до себе і до свого щастя, які б життєві рішення Ви не приймали.

      З повагою, і побажанням щастя.

  5. Прочитавши статтю прекрасно розумію її смисл,зверталась до Христини Маркіянівни за допомогою,де вона доступно все пояснила мені за один сеанс про відносини,які розвиваються,як «рак» мене зжерали сумніви,коли мій мужчина постійно робив мені зауваження.Поступово це переросло в хамство яке не могла виносити..жаль що зрозуміла це пізно.Зараз після того як він мене покинув на одинці з думками я вперше після таких жахливих сварок нічого не відчуваю…тільки пустоту…з чим це може бути пов’язано.Дякую вам за чудову статтю.

    • Мар’яночка, радію, що змогла бути для Вас корисною :). Пустота і відсутність відчуттів чи почуттів, якщо це відбувається після прожитого болю і страждань, — це часто «точка» чи «період нуля — обнулення — перезавантаження». Ми не можемо перестати відчувати біль і відразу ж зовсім повноцінно почати відчувати весь спектр радості, щастя чи життєвого натхнення. Так само, як вибираючись з ями, ми не можемо відразу ж опинитися на вершині. В певний момент руху ми просто опинимося в точці «нуль метрів», чи «нуль емоцій». Ддя мене це про те, що чаша душі вже не є заповненою стражданнями, але ще на наповнена новою радістю. Це природний етап.

      Дайте собі час, щоб повернутися до своєї життєвості, навчитися радіти собі і життю заново. Не вимагайте від себе «пікових переживань», і разом з тим — будьте люблячою і щедрою до себе, даючи собі маленькі і великі радості, людські, дівчачі, жіночі — різні :). І тоді порожнеча заповниться новими процесами життя :).

      Щасти Вам :)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *